Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Эй, чуваки, сегодня поделюсь с ними историей того, как я, наркоман-рэпер, купила закладки кодеина и устроила фотоэкспедицию по заброшенным зданиям. Все началось с того, что у меня закончились свои привычные малявы, и мне пришлось пойти на поиски новых среди трендовых наркотиков.
Сижу я значит, брожу по улицам, прикидывая, где бы мне взять новые марки, и тут в голову приходит идея - поспрашивать у своих друзей. Ведь никто не знает лучше, где взять товар на точке, чем они. И вот я иду в один из местных подворотней, где собираются наша стаи, и начинаю задавать вопросы.
И тут какой-то парень говорит мне про новый сорт гашиша - ice-o-lator. По его словам, это что-то невероятное, что даже изменило его представление о наркотиках. Меня, конечно же, заинтересовало, и я решил попробовать. Парень дал мне контакты поставщика, и я отправился на новое приключение.
Звоню я, значит, по номеру, и договариваюсь о встрече. Встреча назначена на заброшенной фабрике в черте города. Я прихожу на место, и там уже стоит парень с ярко-красной баклахой на глазах. Мы здороваемся, и он не теряя времени, сует мне маленькую пластиковую сумочку. Внутри оказывается сорт гашиша ice-o-lator. Не могу описать свои эмоции! Я просто не мог поверить, что наконец получил свои марки!
И тут у меня мозг просто начинает вливать идеи: "Почему бы не устроить фотоэкспедицию по заброшенным зданиям? Там будет столько трендовых мест для съемок!" Я сразу же позвонил своей команде друзей и предложил им присоединиться. Они также были в восторге от идеи и сразу же согласились.
Так что на следующий день мы собрались у заброшенного завода. Вся команда была одета в стильную уличную одежду, а я, конечно же, в моей лучшей марке. У нас в руках были камеры, готовые запечатлеть каждую деталь этого приключения.
Первое здание, куда мы решили зайти, оказалось старым складом. Мы проникали внутрь через обломки деревянных дверей, которые уже давно разрушилось от времени. Внутри было темно и пыльно, но это только добавляло атмосферности.
Я погружался в атмосферу, ощущая ту энергию, которую даровали марки, и начинал делать фотографии. Вся команда разбрасывалась по складу, и каждый снимал свою причудливую композицию. Было волшебно!
Мы продолжали наше приключение, проходя через заброшенные фабрики, больницы и школы. В каждом здании мы находили что-то особенное, что-то, что не могли найти в обычном мире. Фотографии оказались просто потрясающими - те самые снимки, которые я совершил в состоянии баклухи, вливались в душу каждого, кто видел их.
Наша фотоэкспедиция продолжалась до самого заката. Мы вернулись домой, но эти воспоминания оставались с нами. Марки, ice-o-lator, вливали в наши сердца и в наши работы. Каждая фотография была воплощением наших взглядов и эмоций в этот момент.
Итак, вот такая история о том, как я купила закладки кодеина и устроила фотоэкспедицию по заброшенным зданиям. Это было незабываемое приключение, которое открыло мне новые грани и вдохновило на создание особенных фотографий. Мы с командой, нашей молодежью, нашим сленгом и стилем, показали миру то, что иначе было бы просто незаметным. Все это - результат нашего творческого вливания и нашей страсти к наркотикам и искусству. #наркоэстетика #заброшки #фотохудожник #тренды #малявы